Кавово-будівельна середа
Сьогодні собаксам не пощастило. Я весь день каталася, але вони залишилися вдома. Ну, по-перше, вони мене зранку всерйоз розлютили. Мені треба працювати, а у них нетримання лаю! Раз сказала, два, три… потім психанула і зачинила всіх у будинку, і о нефіг.
Але справжня причина не в цьому, бо вони б мене точно переконали взяти їх з собою. Але я просто не могла, бо їхала я за бетоном. Ага. На задньому дворі під парканом фундамент трохи зруйнувався, а у нових сусідів - три собакси. Алабайка і два стафа. Я собакс люблю, але несподіваний візит, з врахуванням моєї кількості теж, може мати вельми небажані наслідки для обох сторін. Тож як стане тепліше - одразу все полагоджу.
Але везти чотири пакети по 25 кг сухого бетону разом з собаксами - така собі розвага. Я вам вже показувала, що вони зробили з пакетами з ґрунтом - хоч в багажнику розсаду саджай! І що? Зробити наступний крок і все там забетонувати, бо пакети вони порвуть гарантовано?
Забирала я їх з пункту видачі, бо Епіцентр в Бучі ще не відбудували. Трохи нервувала, що вони дуже важкі. Насправді я можу підняти 25 кг, я ж корм підіймаю, але, і це справді дивно, такі саме пакети з бетоном або шпаклівкою мені не підняти. Думаю, це просто через розмір, бо вага у них однакова.
Але у мене ж є тачка-катачка! Взяла її з собою. Довелося трохи почекати, бо потрапила якраз на прийом товару. Проте познайомилася з дуже соціалізованою кішкою. Я її пофоткала, а вона мені - помурчала.
А далі на мене чекав приємний сюрприз. Я вже була готова перекладати пакети на тачку-катачку і по одному відвозити до машини, коли продавець сказав, що не треба, закрив магазин і сам довіз мені всі чотири пакети до машини і загрузив.
Ну а потім була традиційна кава. Сього наше звичайне місце було зайнято, тож ми влаштувалися в іншому куточку. Ну тут нічого нового, це кафе я вже і показувати і розповідала. Люблю такий маленький бізнес і завжди намагаюся підтримати. Але наступного разу скоріше за все це буде інше місце. Подруга показала фотки з кафе в Гостомелі. Це щось! Я таких гарних тістечок ще не бачила! Уявляю, які вони смачні! Але це був лише анонс, от зʼїздімо, тоді будуть і фотки і враження.
А це дорога з селища до траси. Тут у нас величезні верби. Зараз вони тільки почали викидати листочки, але згодом це буде справжня арка. Це дуже гарно, особливо восені. Ще б місцеве лісництво омегу з них прабрало, бо омега вбʼє все, що завгодно, але їм мабуть байдуже. Треба буде подумати і може знайти того, хто зможе це зробити, бо втрачати такі дерева - точно дурість.
